По всій Німеччині проходить безліч муніципальних виборів, і регулярно з’являються заголовки про напружені вибори мерів та результати турів голосування. Нові жителі можуть ставити питання, в чому ж справа. Чому статус мера такий важливий? І хто може балотуватися на посаду мера німецького міста? Що то за робота? Як стати мером?
Зазвичай мера німецькою називають Bürgermeister. Бургомістр. У великих містах цей титул підвищується до Oberbürgermeister (буквально “старший мер”, “пан-мер”).
Приблизно 60 відсотків мерів Німеччини обіймають цю посаду на почесній основі (ehrenamtlich), на неповний робочий день, часто поєднуючи її з іншою роботою. Інші 40 відсотків – це мери, які працюють на повну ставку (hauptamtlich), що мають реальну виконавчу владу і відповідають за управління місцевим самоврядуванням і формування політики на муніципальному рівні.
Отже, що потрібно, щоб стати мером у Німеччині і чим вони насправді займаються?
Хто може стати мером у Німеччині?
Основне правило напрочуд просте. Якщо вам дозволено голосувати на місцевих виборах, вам, як правило, також дозволено балотуватися як кандидат. Оскільки громадяни ЄС мають право голосувати на муніципальних виборах у Німеччині, це означає, що більшість посад мера відкриті для громадян ЄС, а не лише німців.
Точні правила встановлюються кожною із 16 земель Німеччини. Але вони дотримуються загальної схеми. Як правило, кандидати повинні бути не молодшими за 18 років, не мати обмежень на зайняття державних посад і бути готовими присягнути на вірність демократичному конституційному порядку Німеччини.
У багатьох місцях кандидати також мали проживати в Німеччині – або іноді в самому муніципалітеті – як мінімум від трьох до шести місяців.
Жодних формальних кваліфікацій не потрібно. Вам не потрібна вища освіта, досвід управління чи політична освіта. Рішення про вашу придатність приймають виборці. Кандидатів зазвичай висувають політичні партії чи місцеві групи виборців. Але висування як незалежний кандидат дуже поширене. Особливо у невеликих містах.
У деяких землях, таких як Баден-Вюртемберг, окремі особи можуть навіть висувати свою кандидатуру самостійно за умови, що вони зберуть необхідну кількість підписів на підтримку.
Одним із найвідоміших прикладів мера, який не є громадянином Німеччини, є Клаус Руе Мадсен, громадянин Данії, обраний мером Ростока у 2019 році. Незважаючи на відсутність німецького громадянства на той момент, він переміг на загальноміських виборах та керував одним із найбільших міст Північної Німеччини до 2022 року.
Проте є кілька винятків. Наприклад, у Баварії на посаді мера можуть обіймати лише громадяни Німеччини.
У Німеччині мери майже завжди обираються прямим голосуванням виборців. У більшості земель кандидату необхідно отримати абсолютну більшість голосів. Якщо в першому турі ніхто не набирає 50 відсотків, зазвичай проводиться другий тур, у якому беруть участь два кандидати, які набрали найбільшу кількість голосів.
Мало стати мером, треба бути мером: чим займаються мери в Німеччині?
Приблизно 60 відсотків мерів обіймають свої посади на почесній основі, на неповний робочий день, як правило, у невеликих сільських муніципалітетах. Ці мери часто головують на засіданнях ради, представляють місто на громадських заходах і виступають місцевим представником, тоді як повсякденне управління здійснюється професійним персоналом.
Ситуація суттєво змінюється для мерів, які працюють на постійній основі. Як сказано, це приблизно 40 відсотків від загальної кількості. Це мери, які мають справжню виконавчу владу, особливо в муніципалітетах з населенням понад 5000 жителів.
Їхні точні повноваження варіюються від землі до землі. Але загалом у Німеччині мер, який працює на постійній основі, виконує функції глави муніципалітету. Він керує місцевою адміністрацією, керує персоналом, готує бюджети та політичні пропозиції, а також відповідає за виконання рішень, прийнятих обраною муніципальною радою.
Мери також мають незалежні повноваження щодо прийняття рішень у певних галузях, таких як видача дозволів на будівництво, нагляд за місцевим громадським порядком, управління контрактами та реагування на надзвичайні ситуації.
У термінових випадках вони можуть приймати рішення, не чекаючи на схвалення ради, в рамках встановлених правових та фінансових обмежень.
У міру зростання муніципалітетів повноваження мера (і його зарплата) зазвичай зростають разом із ними. У великих містах обербургомістр зазвичай керує складною адміністративною структурою, що включає безліч департаментів, заступників мера і великий штат співробітників.
Однак важливо відрізняти цю роль від ролі прем’єр-міністра, прем’єра землі. Мер – навіть обербургомістр – керує муніципалітетом, а не землею.
Виняток становлять три міста-держави Німеччини. У Берліні Regierender Bürgermeister очолює як міську адміністрацію, і уряд землі. Erster Bürgermeister у Гамбурзі та Erster Bürgermeister у Бремені грають схожі подвійні ролі.
Ці посади, доступні лише громадянам Німеччини, поєднують у собі титул мера та всі повноваження прем’єр-міністра землі – чого немає більше ніде у країні.
